«Загадкова жінка» — коли власне минуле стає головною загадкою

Луїза живе на норвезькому острові Гідра, працює в невеликому кафе та готується до нового етапу життя разом із коханим Йоахімом. Її минуле залишається білою плямою: жінка втратила пам’ять і змирилася з тим, що певна частина її життя назавжди залишилася позаду. Та поява незнайомця руйнує цю рівновагу. Він стверджує, що Луїза насправді — Гелене Сьодерберг, заможна бізнесвумен, яка зникла кілька років тому.

Далі історія поступово перетворюється на пошук власної особистості. Виявляється, у Гелене є чоловік, дитина, впливова родина та величезна судноплавна компанія. Здавалося б, перед Луїзою відкривається життя, про яке можна було б мріяти. Проте чим більше вона дізнається про свою колишню себе, тим сильніше виникає питання: чому жінка, яка мала все, добровільно зникла?

Мені сподобалося, як фільм поступово розкриває цю загадку. Разом із героїнею починаєш складати докупи уривки з минулого й раз у раз змінюєш свою думку про людей, яких, здавалося б, уже встиг зрозуміти. Спочатку ця родина виглядає майже ідеальною, але чим далі розвиваються події, тим більше в цій картинці з’являється тріщин. Старі стосунки, невирішені конфлікти та образи, про які ніхто не говорить, поступово виходять назовні. І в якийсь момент уже складно зрозуміти, кому тут справді можна довіряти.

Наталі Мадуеньо добре передає розгубленість героїні. Її персонаж фактично змушений знайомитися із самою собою через спогади інших людей. Особливо цікаво спостерігати за контрастом між Луїзою, якою вона стала після втрати пам’яті, та Гелене, якою її пам’ятають оточуючі. Клас Банг у ролі чоловіка Гелене також додає історії напруження: його персонаж залишається достатньо неоднозначним, щоб до нього постійно виникали запитання.

Цікава загадка, хороша скандинавська атмосфера та достатньо таємниць, щоб додивитися до фіналу. Найкраще дивитися, не читаючи пояснення кінцівки заздалегідь.