«Не для всіх»
Оцінка редакції KinoDobirka
5,7 / 10
Про що кіно?
Історія про Молоду пару: фінку Саґу та британця Джона, котрі переїжджають до занедбаного будинку в лісі, щоб розпочати нове життя. Досить стандартний початок, тому тут нічого цікавого, а цікаве починається одразу на початку, коли пара починає досліджувати місце, в якому вони опинились. Починаючи нове життя, подружня пара вирішує з народження дитини, але їхнє маля — не звичайна дитина. (більш детально під спойлером низу огляду)
Режисерка Ганна Берґгольм (вона знімала відомий горор «Скрежет / Hatching») уміло поєднує жахи, фентезі й сімейну драму. І хоча фільм одразу дає зрозуміти, що дитина це не зовсім людина, тут без секретів, головна інтрига не в цьому, а в тому, чи зможуть батьки прийняти своє страхітливе дитя, і що вони готові зробити заради нього.
Що справді вдалося?
Найцікавіше в «Дитя ночі» — це те, як режисерка перетворює звичайні батьківські турботи на сцени, від яких хочеться одночасно здригатися від огиди та розширювати очі дуже широко. Актори на повну відіграють свої ролі: Сейда Гаарла (Саґа) і Руперт Ґрінт (той самий Рон Візлі з «Гаррі Поттера») грають досить правдоподібно, але режисерські повороти деякі сцени роблять надто дитячими, і глядач дивиться на це як на щось дуже дивне і не логічне. Казкові краєвиди, моторошний інтер'єр будинку, а головне сам малюк, створений за допомогою ляльок і комп'ютерної графіки виглядають як казкова історія з книжок.
Що пішло не так?
Головна слабкість фільму це його метафоричність, адже глядачі часто будуть бачити на екрані дивні переходи сюжету, зміну місця локації або пори року, і глядач не завжди одразу розуміє що відбулось, чи це сон головних героїв чи це все на справді. Головна проблема, що фільм не пояснює, ким насправді є дитина: вампіром, тролем чи кимось іще. Тобто глядач сам має здогадатись що відбулось, і хто ким приходиться.
Підсумок
«Дитя ночі» — це дивний та кривавий горор, який не боїться експериментувати. Він не для всіх і це точно факт: якщо ви чекаєте класичного фільму жахів із чітким поясненням усього, що відбувається то можете сміливо проходити повз. Але якщо вам подобаються фільми які балансують на межі абсурду й серйозності і ви готові розуміти або сприймати те, від чого інші здригаються, тоді так, цей фінський експеримент вартий вашого вечора.
Кому зайде: Прихильникам нестандартних горорів, поціновувачам фінського кіно, усім, хто пережив безсонні ночі з немовлям, а також тим, хто хоче подивитися на Руперта Ґрінта в несподіваній ролі.
Спойлер-розбір
Дитина - вкрита шерстю, смокче кров і поводиться так, що будь який батько був у пошуках заспокійливого. Із цим немовлям нашим героям доводиться якось жити, а ліс навколо будинку зберігає власні темні таємниці. Годування груддю? Майже втрачена через кровожерливість малюка. Перші кроки? Малюк уже бігає й шукає, кого вкусити. Годування з ложечки? Сцена перетворюється на кривавий хаос. Усе це — гіперболізоване, але до болю впізнаване зображення того, через що проходять усі молоді батьки: безсоння, виснаження, відчуття, що дитина «тільки бере й бере».
Поділитися оглядом
Коментарі (0)
Не вдалося оновити коментарі — спробуйте ще раз
Поки що тихо.
Маєте що додати до огляду? Розкажіть про враження — станьте першим у коментарях.