«Морозивник»: Елай Рот зняв фільм, від якого втікають із зали

Про що взагалі фільм

Сюжет простий до непристойності, у тихому американському передмісті з'являється продавець морозива (Арі Міллен). Він пригощає дітей солодощами, після чого ті перетворюються на кровожерливих маніяків і починають вирізати дорослих. Усе, це вся історія цього фільму, тут більше нічого робити.

Перші десять хвилин навіть налаштовують на щось цікаве: атмосфера дитячого жаху в стилі Стівена Кінга, симпатичні персонажі, інтрига навколо дивного морозивника. Але потім починається те, що один із глядачів влучно назвав «найлютішим м'ясом», і це м'ясо триває майже весь фільм.

Що тут не так?

1. Сюжету просто немає. Він з'являється лише в останні 15 хвилин, коли сценаристи раптом згадують, що треба б щось пояснити. До того моменту ви півтори години дивитеся, як діти з посмішками до вух розривають дорослих на частини. Це не страшно, і це не моторошно, це просто нудно і неприємно.

2. Актори, точніше, їхня відсутність. У фільмі видно, що замість реальних людей у багатьох сценах використовують манекени. І це не художній прийом. Це просто дешево, далі якщо розглядати гру акторів, то вона дерев'яна, а діалоги такі, що хочеться закрити обличчя руками. Навіть сам Елай Рот з'являється в кадрі, і це виглядає як спроба хоч якось оживити те, що вже мертве.

3. ШІ. Це окрема тема, яку можна довго обговорювати. У титрах вказано компанію Dark Half, яка займається генерацією візуальних ефектів, і Рот пізніше підтвердив, що штучний інтелект справді використовувався, і це дійсно видно. Не в поганому сенсі, типу це дешево виглядає, а в сенсі що тут в фільмі взагалі немає душі. Фільм ніби зібраний з алгоритмічних шматків промтім із чату GPT: трохи ностальгії, трохи крові, трохи жаху. Але все це не працює разом.

4. Насильство. Його тут стільки, що воно перестає викликати будь які емоції. Коли кожні дві хвилини комусь відривають голову або виймають кишки, ти просто перестаєш реагувати. Під час секретних показів люди справді масово виходили, а дехто навіть нудив. Але це не означає, що фільм страшний. Це означає, що він огидний.

Інші проблеми. Критики одностайні: фільм дешевий, похідний і позбавлений смаку. Оглядач від Variety назвав його «одножартівливим шматком шок театру», а The Guardian - «одним із найгірших жахів року». IGN зазначив, що Рот намагався зробити власний «Терріфайєр» або «Зброю», але не дотягнув до обох.

Елай Рот завжди вмів балансувати між жахом і чорним гумором. У «День подяки» це працювало, але в цьому фільму тут це взагалі не працює. Жарти або не смішні, або просто недоречні.

Що в підсумку

«Морозивник» - це не фільм жахів. Це кривавий атракціон, який намагається бути трешовим, але застрягає десь між несмаком і нудьгою. Він не лякає, не смішить і не змушує думати. Він просто існує, півтори години екранного часу, заповненого манекенами, ШІ та безглуздим насильством.