Кривавий екшн, у якому загубилася душа: чи вартий «Зловісні мерці у вогні» вашого часу?

Про що кіно?

Сюжет досить типовий для фільму жахів, починається з того, як група людей в незнайомому для себе місці знаходять одну дуже цікаву та не звичайну книгу Некрономікон. З цього моменту звичайна подорож перетворюється на кривавий жах: одержимість між учасниками групи, починає поширюватись як вірус, а кожна нова хвилина додає чергову порцію крові, відірваних кінцівок і сцен, від яких хочеться відвернутися. Героям доводиться не просто тікати, а боротися з силами, які майже неможливо зупинити.

Фільм зняв французький режисер Себастьєн Ванічек, відомий за горором «Павуче лігво». У головних ролях — Сухайла Якуб, Гантер Дуен (той самий психопат із «Венздей») та інші.

Що справді вдалося у фільмі?

Найсильніша сторона фільма це його динамічні сцени, коли не доводиться нудьгувати гядачу. Як тільки події запускаються, фільм мчить уперед на максимальній швидкості й майже не дає перепочинку до самих титрів. Монтаж і операторська робота тут на досить високому рівні, за це перейматись не доведеться. Особливо вражає одна сцена, яка точно стане відомою, вона знята одним довгим кадром, виглядає настільки ефектно, що легко може стати однією з найкращих.

Режисер використав майже все, що можна знайти в домі для кривавих сцен: виделки, ножі, дверцята духовки, підголівник автомобільного сидіння, волосінь, вогонь і навіть вставну щелепу. Кожен предмет рано чи пізно стає інструментом для чергової кривавої розправи. Шанувальники боді горору точно не нудьгуватимуть. До того ж скрімери тут поставлені грамотно й кілька разів справді спрацьовують як треба. Технічно фільм виглядає значно впевненіше, ніж у сценарному плані.

Що пішло не так?

Головна біда фільму «Зловісні мерці у вогні» це повна втрата духу оригінальної трилогії Сема Реймі, і це найбільше розчарування для дуже давніх фанатів. Колись «Зловісні мерці» вирізнялися серед інших горорів завдяки шаленому чорному гумору, що межував на межі з абсурдом, але сучасне продовження цей баланс поступово втрачає. Якщо «Повстання зловісних мерців» Лі Кроніна ще намагалося зберігати хоч якусь атмосферу, то нова стрічка остаточно відмовляється від формули Реймі й перетворюється на звичайний серйозний горор.

Щодо самих персонажів у фільмі, тут теж багато запитань, вони надто картонні і не переконливі, або майже не розкриті, або настільки гіперболізовані, що перестають сприйматися як живі люди. Через це, коли хтось опиняється в небезпеці, ти не співпереживаєш, а просто чекаєш, яким саме способом його вб'ють. Це для горрору з одного боку нормальна ситуація, а з іншого, якщо це фільм з претензією на серйозність, а не просто масне рубалово, тоді це проблема.

Окремо варто сказати про насильство в фільмі, і його тут дуже багато, можливо навіть забагато. Коли кров ллється практично безперервно, а нові способи калічити людей з'являються кожні кілька хвилин, усе це перестає викликати страх чи огиду й починає банально втомлювати. Актори свою роботу виконують, але ніхто особливо не запам'ятовується.

Підсумок

Зловісні мерці у вогні це непоганий кривавий горор для любителів боді горору та максимально жорстоких сцен, він має швидку динаміку розвитку подій, якісну операторську роботу й кілька справді ефективних моментів. Але як продовження культової франшизи він остаточно втрачає те, що колись робило «Зловісних мерців» унікальними.