«Серце звіра»: Бред Пітт, його пес і Аляска, яка хоче їх убити

Джеймс Белмонт (Бред Пітт) — колишній боєць спецпідрозділу. Разом із вівчаркою Одіном він повернувся з війни, де обоє отримали свої рани. Не тілесні, а ті, що в голові. ПТСР. Тиша, яку вони обоє намагаються заповнити у своєму відлюдному будиночку десь на Алясці.

А потім Джеймс сідає в маленький літак та починає свій політ, але у нього у нього стається серцевий напад. Літак падає, і от вони: чоловік і пес опиняються посеред снігової пустелі, де єдине, що їх чекає, це холод, голод і звірі, які не проти перекусити. Сюжет простий, але в цьому й родзинка фільму.

Бред Пітт грає стримано, майже без слів, і це одна з його найкращих робіт за останні роки. Але пес на прізвисько Убер (справжнє ім'я вівчарки актора) краде фільм просто з під носа у зірки такого масштабу.

Режисер Девід Ейр (він зняв «Тренувальний день» і «Лють») тут несподівано стриманий. Жодного зайвого пафосу, жодних патріотичних промов. Просто виживання, просто холод, просто страх. І це працює краще, ніж будь які спецефекти чи екшн сцени.

Головна проблема це те що фільм повторюється, Джеймс і Одін потрапляють у небезпеку, вибираються, а потім знову потрапляють, знову вибираються, і так майже весь хронометраж. Комусь це здасться напруженим, комусь одноманітним.

Критики розділилися: Одні кажуть, що це зворушлива історія про зв'язок людини й собаки. Інші критики переконані що це передбачувано й не дуже глибоко. І ті, й інші мають рацію.

«Серце звіра» — це міцний, добре зроблений трилер про виживання. Він не претендує на глибину «Легенда Г'ю Гласса» чи «На межі», але фільм чесно робить свою роботу: тримає в напрузі, змушує переживати й дає можливість побачити Бреда Пітта в одній із найстриманіших і найлюдяніших ролей.