Праймтайм (2026). Роберт Паттінсон ловить хижаків у прямому ефірі

2006 рік. Кріс Гансен веде на NBC шоу Поймать хищника. Схема проста, дорослі актори вдають підлітків у чатах, заманюють чоловіків на зустріч, а потім Гансен виходить із засади з камерою. Глядачі в захваті - рейтинги ростуть.

Але коли керівництво каналу ставить шоу в праймтайм проти серіалу Останній рубіж, тиск зростає. Продюсери вимагають більше ризику, більше сенсацій. Команда вирушає до Техасу, де в пастку потрапляє місцевий окружний прокурор. Цей рейд закінчується трагедією і остаточно стирає межу між журналістикою і кривавим шоу.

Сценарій написаний за мотивами статті Esquire 2007 року Сьогодні на Dateline цей чоловік помре. Це реальна історія, і від того вона ще моторошніша.

Що вийшло добре

Роберт Паттінсон. Критики одностайні, це його найкраща роль. Він грає не просто телеведучого, він грає людину, яка щиро вірить, що очищає суспільство, а насправді просто годує власне его. The Hollywood Reporter пише, що актор стає все кращим і кращим, і на нього цікаво дивитися. Деякі оглядачі вже пророкують йому першу номінацію на Оскар.

Атмосфера. Операторська робота і монтаж створюють відчуття, ніби ти сам сидиш у студії NBC. Брудні кольори, тісні крупні плани, нервовий ритм. Кінокритики порівнюють це зі Стрингером із Джейком Джилленхолом. Один з рецензентів навіть назвав фільм хорором, який маскується під драму.

Меррітт Вівер. Вона грає продюсерку, готову на все заради рейтингів. Її персонажка додає фільму ще один шар цинізму. Хоча їй дають менше екранного часу, ніж хотілося б.

Що не спрацювало

Поверхневість. Це головна претензія. Фільм показує, як працювала машина Поймать хищника, але не намагається зрозуміти, чому мільйони людей це дивилися. Meduza пише, що режисер ніби вважає телеведучого трохи кращим за тих, кого він ловить, але не пояснює, в чому тоді різниця. Village Voice ще жорсткіший. Тонка юшка замість глибокого аналізу.

Одноманітність персонажа. Хансен у виконанні Паттінсона з першої сцени виглядає як людина на межі нервового зриву. Він не змінюється протягом фільму. Деякі критики вважають, що це задум, інші – що це недолік сценарію.

Форма заради форми. Radio France порівнює фільм із суфле, яке не піднялося. Стилізація настільки агресивна, що починає заважати. Ти відчуваєш, що тебе змушують відчувати огиду, але не дають нічого натомість.

Чесні відгуки та рейтинги

Оцінки високі, але не одностайні. На Rotten Tomatoes фільм має 94 відсотки свіжості від критиків. Metacritic дає 76 зі 100. IMDb показує 8.7 з 10, але це на основі лише 120 оцінок, тому цифра може бути завищеною. Letterboxd дає 3.7 з 5.

Більшість рецензентів хвалять Паттінсона і стилізацію, але ругають за брак глибини. Forbes прямо називає Праймтайм маркетинговим проектом A24, яка перестала експериментувати і поставила на конвеєр модні, чіпкі проекти у своєму фірмовому стилі.

Rotten Tomatoes (критики): 94%

Rotten Tomatoes (глядачі): 70%

Metacritic: 76/100

IMDb: 7.0/10

Letterboxd: 3.7/5

Times of India: 4.0/5

ComingSoon: 7/10

Моя оцінка

7.5 з 10

Це хороший фільм, не шедевр, але хороший. Паттінсон витягує його на собі, атмосфера тримає в напрузі. Але після перегляду залишається відчуття, що тобі показали сенсацію, а не дали зрозуміти її. Це іронічно, враховуючи, що фільм нібито критикує саме це.

Якщо ви любите фільми про журналістику, медіа і моральні компроміси, вам зайде. Якщо чекаєте на глибокий психологічний розбір, краще подивіться документальний Predators 2025 року.